вторник, 8 ноября 2016 г.
Настя
Настя це маленька дівчинка. Вона дуже винахідлива і гарна.
Школярка вчиться у 5-А класі. Настуня була відмінниця тому в неї багато часу на свої справи. Сьогодні ввечері вона гралася зі своїм братиком. Завтра вона буде читати йому книжку. Так проходили тижні і місяці.
Одного разу в п'ятницю коли у Насті закінчилися уроки їй прийшла пречудова ідея! Дівчинка з радістю побігла додому. А коли прийшла почала майструвати.
- Що ти робиш?
Запитала її мама.
- Я тобі не можу сказати, тому що це подарунок.
- Але ж мені так хочеться дізнатися!
Сказала матуся.
- Ну добре я тобі скажу але тільки по секрету. Більше нікому не кажи. - Зрозуміла?
- Так зрозуміла!
Сказала мама.
Але не встигла дівчинка сказати про подарунок як за вікном побачили білку.
- Мамо дивись дивись! Вигукнула дівчинка. - Білка.
- Білка була дуже гарна. Пухнастий оранжево-червоний хвостик.
Малесенькі лапки і гарна у неї мордочка. Дівчинка з мамою забули про подарунок. Мама ще трішки подивилась на заклопотану білочку і пішла готувати млинці. А Настуня швиденько одяглася і вибігла на вулицю погратися з осінною трудівницею.
- Давай зіграємо вигукнула дівчинка!
Але білочка злякалася й втікла.
Настя побігла за нею. Вона бігла бігла бігла, білочка привела її до високого високого дуба. Oсіння трудівниця вилізла на дерево і сказала дівчинці:
- Чому ти біжиш за мною? Я не м'яч на футбольному полі, я білочка що сидить на чарівному дубі і говорить з тобою!
- Так я знаю. Cказала Настя. - Aле як ти можеш зі мною говорити?
- Я ж тобі сказала що я сиджу на чарівному дубі і тому можу говорити з тобою! Хіба ти не зрозуміла?
- Ні я не зрозуміла. Відповіла дівчинка білці. Якщо ти не знаєш я відмінниця і вчуся у п'ятому класі а на природознавстві ми не вчили нічого про білок які вміють говорити! Таке буває лише в казках! Відказала Настя.
- Ти потрапила у казку і навіть цього не знаєш? Запитала білка.
- Ні не знаю. Cказала Настя.
- Хоча знаєш ми з тобою вже заговорилися.
- Mені додому потрібно. Настуня оглянулася і не знає де знаходиться. Ciла під дубом і плаче.
- Чого ти плачеш? Питає білочка.
- Я не знаю дорогу додому.
- Я тебе проведу! Каже білочка.
- Іди за мною! Настя пішла з білочкою. Через 5 хвилин дівчинка була вже вдома.
Подписаться на:
Комментарии (Atom)